Чому наша влада ненавидить українських дітей?

Чому наша влада ненавидить українських дітей?
Чому наша влада ненавидить українських дітей?
Сьогодні, 15:40

За традицією ще радянських часів 1 червня в Україні відзначають День захисту дітей. З такої нагоди дітям організовують театралізовані свята, походи до кінотеатрів, у зоопарки, у місця для спеціалізованого дитячого відпочинку. У цей день діток вітають шановні дяді й тьоті із числа політиків, державних чиновників і депутатів. Як правило, жодне із таких дитячих святкових заходів не обходиться без солодощів, без подарунків, без виступів артистів , клоунів та всіляких інших заходів розважального жанру.

Чому наша влада ненавидить українських дітей?

Однак з дітьми в Україні сьогодні дуже непроста ситуація. Найбільшим і найтривожнішим знаком для українського суспільства є зростаюча кількість дітвори із важкими хворобами, які не лікуються у вітчизняних клініках та навіть у спеціалізованих лікарнях. Тому сім’ї, у які зазирнули одразу біда і горе дитячої хвороби, змушені шукати кошти для лікування дитини за кордоном. При цьому йдеться не про десять чи двадцять тисяч гривень, які треба мати у випадку госпіталізації з будь-якою хворобою у лікарнях України. Як правило, сума для лікування тяжких дитячих хвороб у зарубіжних клініках, лікарнях чи інститутах, розпочинається зі ста тисяч усім відомих «умовних одиниць».Тобто – зі 100 тисяч євро чи американських доларів. І тому сьогодні в Україні ледь не щодня лунають прохання про допомогу на лікування за кордоном. У газетах і на сторінках Інтернет –сайтів, у мережі Фейсбук і на касах найбільших торгівельних центрів – скрізь розміщені оголошення, плакати і фото хворих дітей із ПРОХАННЯМ ДОПОМОГТИ.

Чому наша влада ненавидить українських дітей?
  81-річна житомирянка віддала "поліцейському" 45 тисяч гривень

При цьому дивну позицію займає держава. Та, яка дозволяє чиновникам потужних кампаній щомісячно отримувати мільйонні зарплати, та, яка спокійно спостерігає за роботою Наглядових рад у всіляких поважних установах та організаціях. Адже навіть двох чи трьох місячних зарплат будь-кого із членів Наглядових рад «Укрпошти», «Укрзалізниці» чи котроїсь із двадцяти українських компаній – «обленерго» вистачить для лікування і часто – для порятунку однієї дитини. Щороку Україна вирізає тисячі гектарів лісів, ріже на металолом гігантські заводи, здатні будувати океанські лайнери, постачає половину планетарних потреб у титанових рудах, видобуває і продає сотні тон бурштину, а кілька тисяч смертельно хворих діток залишені на самоті із хворобою. То ж чи має така держава хоча б невеличку надію на одужання від кризи, не кажучи вже про стрімкий та успішний розвиток? Ні, не має, бо це держава, де зневажають дитинство, але раз чи два на рік (влітку, а потім ще й на Миколая) намагаються відкупитися від дітвори торбою із подарунками чи кондитерськими виробами, приречена на загнивання, на війни, на криваві сутички і громадянські конфлікти.

  Власти Житомира приняли решение не вводить карантин выходного дня

Хворі та знедолені діти, яких в Україні щороку лише більшає – це лише вершина айсберга соціальних проблем суспільства.

Сьогодні вони все більше і стрімкіше виринають на «поверхню» всезагальної уваги. Виявляється, ми не тільки не можемо ( чи не вміємо) лікувати тисячі дітей із важкими хворобами, але й не можемо забезпечити дітвору елементарними приміщеннями для дитсадків. У кожному дитсадку міста Житомира найменша кількість діток сягає трьох десятків, а часто – значно вища. Теж саме стосується і наповнюваності класів у школах українських міст. Європейські країни , чий педагогічний досвід ми розпочали вивчати десять чи й п’ятнадцять років тому, мають єдине, але визначальне дидактично- педагогічне правило: дітей у класі має бути не більше 16-18 учнів. Якщо вже 30 чи 35, ми усі маємо затямити і знати – то вже не наука.

Чому наша влада ненавидить українських дітей?

А взагалі День захисту дітей – свято чи дата дуже символічна. І буде такою доти, поки дітвора з усіх країн і континентів буде відчувати складнощі, проблеми і поневіряння. В Україні дитячі проблеми поки що лише прогресують і загострюються. А тому одними лише заходами, святами та розвагами тут не зарадиш. Потрібне щось більше!