Незабутній Микола Яковченко: талановитий комік із сумною долею…

Незабутній Микола Яковченко: талановитий  комік із сумною долею…
Незабутній Микола Яковченко: талановитий комік із сумною долею…
Сьогодні, 15:44

Мабуть, найвідоміша бувальщина-небилиця, пов’язана з Миколою Федоровичем, – випадок у морзі. Одного разу на вулиці у нього прихопило серце. Актор впав непритомний. Його забрала швидка, і медики, ніби не помітивши ознак життя, тут же… транспортували його до небіжчиків! Яковченко, на щастя, виявився живучим. Посеред ночі прокинувся, а навколо… трупи. Він встав, як ні в чому не бувало, посеред «пекла», розсадив мерців, вручив їм карти в руки, ніби зібрався зіграти з ними в преферанс. Вранці санітар, який першим відкрив двері моргу, почув: «Є цигарка?» Він тут же зомлів.

Незабутній Микола Яковченко: талановитий  комік із сумною долею…

ЯК РЯТУВАЛИ ЙОГО «ОБЛІКО МОРАЛЄ»
А ось ще одна історія. У 60-му режисер Віктор Іванов знімав фільм «За двома зайцями», запросивши на роль Сірка (батька Проні Прокопівни) Миколу Яковченка. Режисера попереджали про «шкідливу звичку» коміка. Але хіба можна знайти йому заміну в колоритній українській комедії? І ось вже практично вся знімальна група суворо стежить за «обліко моралє» артиста. Ні краплі в рот! А в один прекрасний знімальний день він з’являється на майданчику і ділиться з колегами рецептом чарівного поновлення свого тембру. Мовляв, треба активно пити сирі яйця – і голос залунає, як дзвіночок. І понеслося. Одне за одним… Десь на десятому яйці, коли актор повалився п’яний як чіп, знімальна група виявила: в яйцях замість білка-жовтка – спирт, введений всередину єзуїтським способом за допомогою голки.
На зйомках тих же «Зайців» заручини Проні і Голохвастова відзначили бурхливим «вибухом» шампанського. Було кілька дублів. Лилося шампанське рікою. Микола Федорович визнав, що це найкращий знімальний день в його житті – і широко розкривав рот, вбираючи чудодійний напій. А коли шампанське на кіностудії вичерпалося, один з режисерів придумав хитромудрий фокус – замінив шампанське мильною піною (організувавши для цього спеціальне обладнання). Ні про що не підозрюючи, артист розкрив рот… Але в нього струменем полилося мило! Яковченко заціпенів, змінився на обличчі. І сказав, як припечатав «Винахідники бісові! Та таких Кулібіних розстріляти мало!»
Ще одна історія, тільки сумна. Як відомо, у Яковченка був улюблений песик – помісь такси і дворняги був улюблений песик – помісь такси і дворняги. Як у Раневської був свій Муля, так у Яковченка був свій Фанфан. Віддану господареві псину обожнювали всім центром столиці. Це було дійсно незабутнє видовище в районі Хрещатика: клоун Яковченко (у взутті на два розміри більшому) і Фанфан, що покірно плететься за господарем, який вичитував чотирилапого: «От ти, алкоголік, знову нажерся?!» Діти оточували цю екзотичну пару натовпами, висіли на акторові, як груші.
Одного разу, коли Яковченко заговорився біля театру з колегами, а пес ненадовго відлучився, то потрапив цей вірний друг у «собачу будку». Раптом крик біля театру: «Миколо Федоровичу, вашого Фанфана забрали!» І практично весь центр Києва став свідком феллінівсько-чаплінського епізоду – старий хворий чоловік (в тих-таки черевиках із загнутими вгору носами) біжить за машиною, кричить, заходиться в істериці. І якимось чином все ж наздоганяє шкуродерів. А потім вже всім театром довелося визволяти вірного Фанфана. Надалі Микола Федорович не відпускав песика від себе.
І, як відомо, він і зараз біля його ніг – в тому самому скверику, біля того ж театру.

Незабутній Микола Яковченко: талановитий  комік із сумною долею…
  Посміхніться! Людмила Соколова "Люда хочет войти". ВІДЕО

«ТАКА МОРДА ГОДИТЬСЯ ТІЛЬКИ НА ТЕ, ЩОБ ГРОШІ ЗАРОБЛЯТИ»
Його обличчя мало надзвичайно комічну привабливість. Кінорежисер Іван Пир’єв казав Яковченку:
– Коля, таку морду, як у тебе, Бог дає один раз на сто років, та й то на Великдень! Не смій гримуватися – все зіпсуєш!
Сам артист, за свідченнями сучасників, стоячи перед дзеркалом, любив повторювати:
– Ах ти, пика, кормилиця моя рідненька!
Або:
– Аж плювати хочеться – така морда! Годиться тільки на те, щоб гроші заробляти!
Про нього гуляв такий анекдот:
Стоїть Яковченко на вулиці, гукає до дочки:
– Юночко, скинь мені з балкона 62 копійки!
– Так вони ж розсиплються!
– А ти їх у троячку загорни!
Ціна популярної свого часу горілки – 3 карбованці 62 копійки.
Яковченка дуже любив Микита Хрущов, знав із передвоєнних, а потім і фронтових часів. На банкетах їх старалися не зводити разом, бо починали цілуватися після третьої чарки. У фільмі «Лада з країни Берендеїв» Яковченко грав короля. Кілька епізодів потім вирізали, бо надто був схожий на Хрущова.
На одному з останніх концертів конферансьє помітив, що в Яковченка розстебнуті штани й звідти виглядає кінчик білої сорочки, що видно й публіці. Щоб сказати про це, між двома концертними номерами він запросив артиста за куліси. Яковченко застебнув й зауважив незворушно:
– Бач, старію. Ну, добре, що хоч тільки сорочка!
Тим часом у залі тривали шалені оплески.
– Чуєш? Може, саме це принесло мені успіх, а я застебнувся! – мовив артист і знову пішов на сцену.
Актриса театру імені Івана Франка Наталія Лотоцька згадувала:
«Микола Федорович – золотко. Він жив поряд із театром, на Ольгінській. Собачку вигулював у парку. Дружина Миколи Федоровича – Тетяна, померла рано, від раку. Потім пішла з життя його старша донька Іра. Тоді помер Микола Федорович. За ним – менша донька, Юнна. Викинувся з вікна її чоловік – режисер на радіо Володя Бохонько. Син Юнни, Коля, балувався алкоголем, наркотиками. Пропав безвісти.
Сім’я Яковченків була дуже гостинною. Він обожнював доньок, – каже актриса. – Купляв їм прикраси. В Іри був перстень з діамантами, в Юнни – із сапфірами. Зібрав чудову бібліотеку. Усе це кудись поділося».

  В Україні планують ввести QR-коди вакцинації: що це означає?

«КЛОУН ПІШОВ НА МАНЕЖ»
Він був однолюбом. Після смерті дружини нікого не захотів мати біля себе, хоча відбою від жінок не було. Так і прожив майже тридцять літ самотою, віддавши всю свою любов донькам.
Актор непогано заробляв. Однак гроші довго в кишені не затримувались, тож часто жив упроголодь, хоча про це ніхто не мав знати: був у душі гордою людиною.
11 вересня 1974 року Миколи Яковченка не стало – помер від перитоніту під час операції. Перед операцією сказав останню в житті фразу:

– Клоун пішов на манеж!
Для газетного некролога довго шукали фото, на якому б Яковченко мав серйозний вираз обличчя. Знайшли один знімок – але там актор був у рваному тільнику. Довелося спеціально домалювати костюм і сорочку.
Похований на Байковому кладовищі разом із дочками й зятем.
За свої 74 роки життя Микола Яковченко зіграв понад 200 ролей у столичному театрі імені Івана Франка. Скажімо, знамениті «Фараони», де актор грав роль Оверка, йшов на цій сцені з набитим битком залом… 600 разів. Знявся у 50 фільмах: незрівняний Сірко – батько Проні Прокопівни, Пацюк у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», Довгоносик у «Степах України»…
Донині гуляють у народі висловлювання Миколи Яковченка, що стали воістину крилатими.
– «А горілка та була, як молода артистка в першому спектаклі…»
– «Зав’язав, не п’ю. Але з тобою – з великою охотою».
– «Мадам, ви така красива, як шхуна. У вас три карбованці немає?»
– «Не треба тому чорта шукати, у кого він за плечима».
– «Подивлюся в дзеркало – і плюнуть хочеться!»
– «Що б не сталося, ми це переживемо!»