Таємниці і загадки Смолянського кладовища

Таємниці і загадки Смолянського кладовища
Таємниці і загадки Смолянського кладовища
Сьогодні, 18:21

Смолянське православне кладовище почало формуватися у другій половині ХІХ століття. З ініціативи Семена Матлахова і на його кошти 1889 р. розпочалося спорудження Свято-Миколаївської церкви. Але зміг лише закласти фундамент. Протягом кількох років мешканці цієї околиці збирали гроші на продовження будівництва. Значну суму дав Григорій Акимович Гроза. 22 жовтня 1896 р. було освячено новозбудовану дерев’яну церкву. Першим настоятелем церкви став о. Максим Немоловський. Він був сином диякона з м. Горошок Матвія Немоловського. Максим Матвійович Немоловський закінчив Житомирське духовне училище, а затим 1873 р. – Волинську духовну семінарію, також у Житомирі. Керував парафією до 1899 р. (помер 18 червня 1899 р. і був похований на Смолянському кладовищі). У подальшому настоятелем Свято-Миколаївської церкви був протоієрей Іоанн Флоров. Саме він 21 червня 1908 р. здійснював поховання на Смолянському кладовищі мецената будівництва церкви Григорія Акимовича Грози, колезького секретаря у відставці, який помер на 89 році життя. З жовтня 1911 р. настоятелем Свято-Миколаївського храму був призначений протоієрей Олександр Голосов, а з грудня 1912 р. – уже бачимо очільником парафії священника Іоанна Іванова. Проте і його у січні 1913 р. заступив священник Василь Хомичевський. У липні 1913 р. він залучив до служіння у церкві в якості псаломника свого сина Миколу (який пізніше став відомим як славетний перекладач Борис Тен). Микола Васильович Хомичевський недовго служив у церкві виконуючим справи псаломника – уже в серпні того ж року на посаду псаломника призначили Сергія Польового. Із січня 1914 р. і до 1920-х рр. настоятелем Свято-Миколаївської церкви був священник Олександр Хоменко. Становище церкви і вірян у радянський час – тема окремої розповіді.

  Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій „Лісовий берег” хочуть ліквідувати

Незважаючи на те, що Смолянське кладовище не було таким престижним, як Вільське, тут теж ховали знатних людей. Чимало серед них осіб дворянського походження, представників чиновництва та інтелігенції. Для прикладу, рідний брат викладача Київської Другої чоловічої гімназії Законовчителя Андрія Івановича Коровицького протоієрей Микола Іванович Коровицький,який помер на 76 році життя і похований на Смолянському кладовищі . Ще один його брат, Іларіон Іванович Коровицький, теж був священником, викладачем у житомирських навчальних закладах – Волинському духовному училищі (нині ця будівля відома як Будинок офіцерів), жіночій Маріїнській гімназії, фельдшерській школі, а також був з 1882 р. редактором газети «Волынь». Поховано тут і представників роду Хомичевських : подружжя Василя Івановича та Дормидонтівну, подружжя Миколу Васильовича і Аполінарію Леонтіївну та її рідну сестру Нечесу Валентину Леонтіївну, Михайла Васильовича Хомичевського, Неонілу Миколаївну Хомичевську, Якова Івановича Хомичевського, Неонілу Іларіонівну Хомичевську.

Серед менш відомих, але цікавих особистостей, похованих на Смолянському кладовищі – колезький асесор Олександр Федорович Шиманський, який помер 7 липня 1916 р. на 82 році життя. Його внучата племінниця Марина Мечиславівна Шиманська стала актрисою театру і кіно. Вона відома по зіграних нею ролях у кінофільмах : «Когда я стану великаном» (роль Лідії Миколаївни); «Эскадрон гусар летучих» (роль Катрін). 1992 р. вона виїхала в Іспанію, де заснувала школу з підготовки акторів та сценаристів. Похований на Смолянському кладовищі справжній, як для того часу, довгожитель – колезький секретар Матвій Федорович Мацкевич, який прожив повних 95 років і помер 31 січня 1917 р. Відомо, що його рідні брати стали священниками , а його правнучата племінниця Тетяна Мацкевич нині відома як організатор модельного бізнесу у Латвії.

Читаючи метричні книги, натрапляєш на записи про вражаючі факти, особливо щодо дитячої смертності. Так, протягом 4 лютого – 2 березня 1910 р. у родині мешканця Житомира, дворянина Миколи Яковича Коробова померло троє дітей – 9-річний Микола, 5-літній Петро і однорічна Надія, і померли у досить заможній родині від скарлатини, хвороби, яка зараз піддається лікуванню. Поховані на Смолянському кладовищі. Тут також ховали померлих дітей Житомирського сирітського притулку. Особливо жахає картина дитячої смертності у період 1918 – 1919 рр., коли щодня у церкві при губернській лікарні відспівували по одній, а нерідко по двоє-троє дітей, які у метричних книгах записані просто по імені, без прізвища. Їхні тіла зайняли значну, більшу частину кладовища. То був час, коли усталена система державної і громадської опіки була зруйнована, а нову не встигли (не змогли?) налагодити.

  Под видом децентрализации нам втюхивают суперунитарную страну

Нині, проходячи Смолянським кладовищем, не знайти уже поховань початку ХХ століття. Змінилося уже два «шари» поховань. На місці колишніх – уже нові, а про старі можемо дізнатися лише з архівних джерел. Сучасне покоління приходить вклонитися пам’яті батька Івана Фещенка-Чопівського, міністра торгу і промисловості в уряді Директорії УНР – Адріана Андрійовича Фещенка-Чопівського , а також Миколи Васильовича Хомичевського (Бориса Тена). Але не слід забувати про його рідного брата – Михайла Васильовича Хомичевського, який працював у Інституті Української Наукової Мови Всеукраїнської Академії Наук, займався упорядкуванням українських термінологічних словників разом із такими видатними науковцями як Агатангел Кримський, Сергій Єфремов, художником Федором Кричевським, композитором Левком Ревуцьким, брав участь у підготовці «Історичного словника української мови», був співробітником журналу «Мовознавство», виконував замовлення Держлітвидавництва з перекладу художньої літератури. Приходять письменники і шанувальники творчості Євгена Концевича до місця його вічного спочинку, людини, про яку Вячеслав Чорновіл казав: «Для мене Житомир – це Концевич». Життя цієї мужньої людини мусить надихати інших бути таким же життєлюбом і дієздатним, незважаючи на обмежену фізичну дієздатність, бути прикладом боротьби з обставинами і реалізовувати свою місію наперекір цим обставинам.

  Житомирянин розповів про ситуацію з мутацією коронавірусу у Великій Британії

Таємниці і загадки Смолянського кладовища

Таємниці і загадки Смолянського кладовища

Таємниці і загадки Смолянського кладовища

Таємниці і загадки Смолянського кладовища