Житомирська журналістка розповіла про свою історію хвороби на коронавірус

Житомирська журналістка розповіла про свою історію хвороби на коронавірус
Житомирська журналістка розповіла про свою історію хвороби на коронавірус
Сьогодні, 07:17

Відома житомирська журналістка Юлія Мельничук поділилася своєю історією боротьби з хворобою з редакцією ТСН.

Мені страшенно не пощастило і пощастило одночасно. Не пощастило тому, що я десь примудрилася підчепити коронавірусну інфекцію, а пощастило тому, що не померла, хвороба виявилася середньої тяжкості і тепер потихеньку одужую. Хочу поділитися тим, що я пережила, тим більше що захворіти може кожен, навіть той, хто дотримується, здавалося б, всіх заходів – в цьому я переконалася на власному досвіді.

Скажу чесно, я зовсім не боялася заразитися, але водночас намагалася дотримуватися всіх правил обережності: в магазини та на ринок ходила тільки в масці і часто в рукавичках, під час карантину не зустрічалася з друзями, не виїжджала на природу, на пікніки, не гуляла містом і всього один раз зайшла в одну з установ з робочих питань (водночас була в масці і обробила руки антисептиком). Щоправда, чотири рази проїхалася на громадському транспорті (маршрутці), але водночас теж була в масці. Де я могла підхопити небезпечний вірус – не маю уявлення.

Схиляюся до того, що, може бути, немитою рукою торкнулася обличчя, поправила волосся, а може, випадково почухала очі. Іншого пояснення знайти не можу.

Була впевнена, що застудилася

Все почалося з того, що 4 червня у мене раптом піднялась температура до 37,4. Я була впевнена, що це просто звичайна вірусна інфекція, і через кілька днів все мине. Я не кашляла, не задихалася, правда, стала погано розрізняти запахи. На наступний день температура стрімко підскочила, і ввечері, коли вона перевалила за 38,5, я її збила парацетамолом. Вранці викликала бригаду невідкладної медичної допомоги міського центру первинної медико-санітарної допомоги, які прийшли до мене в спеціальних захисних костюмах, послухали легкі і повідомили, що хрипів немає. Подивилися горло і порадили приймати розсмоктувальні таблетки. Тут же провели експрестест, який виявився негативним (що і слід було очікувати, оскільки антитіла виробляються тільки на 7-10 день після початку захворювання). Мій стан не змінювався. Температура і не думала падати, тому я зателефонувала до сімейного лікаря, яка сказала, що настав час починати пити антибіотики. Після того, як я випила дві таблетки, мені стало ще гірше, і я зрозуміла, що сама з цим не впораюся. Зателефонувала до «швидкої допомоги» і повідомила, що у мене ознаки «ковіду». Цього ж дня мене забрали до інфекційного відділення міської лікарні.

  На Житомирщині колишнього бухгалтера однієї з об’єднаних територіальних громад підозрюють у привласненні понад 214 тис грн бюджетних коштів

В лікарні у мене взяли зразки на ПЛР-тест (з носа і горла) і помістили в окремий бокс, де я проходила лікування і чекала на результат тесту. Я була абсолютно впевнена, що у мене немає коронавірусу, оскільки, крім температури, мене нічого не турбувало. Через два дні прийшов результат, який приголомшив: у мене «корона»! Я проплакала цілу годину, переживаючи не стільки за себе, скільки за свою сім’ю: 12-річну доньку, чоловіка і маму, з якою активно спілкувалася останнім часом.

Буквально на наступний день моя сім’я здала ПЛР-тести. У дочки тест показав позитивний результат, а у чоловіка і мами – негативний.

Мене перевели в палату для тих, у кого виявлено коронавірус. У моїх двох сусідок теж була висока температура, але ще двобічна пневмонія і сильний кашель. Одна з них кілька днів провела в реанімації. У обох була низька сатурація (рівень насичення крові киснем), чого їм доводилося практично постійно дихати киснем через спеціальні апарати – концентратори. Мінус цих апаратів в тому, що вони видають звуки, подібні до пилососа, і ночами заважають спати. Щоб ви розуміли, це не апарати ШВЛ, які є в реанімації і рятують життя тих, хто самостійно взагалі не може дихати, а апарати кисневої підтримки для тих, хто сам нормально дихає, але має низький рівень насичення киснем. У мене з диханням і рівнем сатурації все було гаразд, тому дихати киснем через маску не довелося.

  АНЕКДОТ ДНЯ!

Лікарі і медсестри входили в палату тільки в спеціальному захисному спорядженні, водночас, палата завжди закривалася з зовнішнього боку, так що неможливо було вийти навіть у коридор, і нікого з родичів не пускали.

Рентгенівський знімок, який мені зробили в день надходження, показав ознаки бронхіту. Аналіз крові говорив про те, що в організмі йде запальний процес. Словом, потягнулися лікарняні дні зі щоденними крапельницями. Головний засіб лікування – антибіотик. Треба визнати, що в лікарні за ліки я не платила.

Додому, на самоізоляцію

Через десять днів мене виписали на самоізоляцію, повідомивши, що до лікарні надійшло багато важких хворих, і я цілком можу долікуватися вдома.

Моє самопочуття не можна було назвати гарним. Від моменту появи перших ознак минуло 16 днів, але все ще щодня піднімалася противна температура, яка коливалася від 37 до 37 і 2. Голова була чумною, сил мало, словом, хвороба ще відчувалася. Мені виписали ліки, які я повинна була пропити вдома: антибіотик на 5 днів плюс ротабіотик і вітаміни. Вдома з’ясувалося, що доведеться лікувати молочницю, яка виникла на тлі приймання антибіотиків. Температура падала дуже повільно.

Попри негативні ПЛР-тести чоловік встиг перехворіти на коронавірус

Через два тижні після виписки я здала другий тест ПЛР, який знову показав позитивний результат. Отже, вірус ще живе в організмі, і я небезпечна для оточення. Зате у дитини другий тест виявився негативним, а вторинний ПЛР-аналіз чоловіка знову показав негативний результат, як і в перший раз. Якось не вірилося, що він не заразився, постійно перебуваючи в одній квартирі з двома заразними хворими.

  Житомирщину накриває вірусна контратака! Але – без паніки!

Чоловік і дитина відбулися «малою кров’ю». У дитини якийсь час була температура 37 з хвостиком і слабкість, але потім все минуло. Чоловік, щоправда, почувався досить зле і стверджував, що теж заразився, хоча тест говорив про протилежне. Він скаржився на сильну слабкість, неясну голову і загальний хворобливий стан, який тривав два тижні. А потім все минуло. Чоловік здав ІФА-тест, і виявилося, що у нього в крові є антитіла класу IgG! Це вказувало на сформований імунітет. Тобто, він відносно легко переніс COVID-19 на ногах без температури і ускладнень. А мені потрібно здати третій ПЛР-тест, і я дуже розраховую, що він нарешті виявиться негативним.

Хочу підкреслити, що у хворих на коронавірусну інфекцію можуть бути абсолютно різні симптоми. Наприклад, у мене була висока температура, не було ні кашлю, ні слабкості, зате з’явилися проблеми з нюхом. А у чоловіка навпаки: не було температури, зате була дуже сильна слабкість, а з нюхом – все гаразд…

* * *

Вірус поводиться непередбачувано і досить дивно. Можна перехворіти практично без симптомів, можна мати симптоми і в той самий час отримати негативний результат ПЛР-тестів (до речі, і ці тести дають похибки), а можна опинитися з моторошними симптомами в реанімації і померти. Так що нехтувати засобами захисту все-таки не варто. Береженого Бог береже.