Чому у Житомирі забули про Олега Ольжича?

Чому у Житомирі забули про Олега Ольжича?
Чому у Житомирі забули про Олега Ольжича?
Сьогодні, 08:53

Наш славетний земляк Олег Ольжич народився 8 липня 1907 року. Це, за хронологією так званого «старого стилю», за яким території Російської імперії жили до 1918 року. За новим стилем датою народження вважається 22 липня.

Чому у Житомирі забули про Олега Ольжича?

Якраз за два тижні черговий день народження великого патріота України напевно ж відзначатимуть і в Житомирі.

У нашому місті Олег Ольжич прожив всього два роки. У 1909-му році Олег Ольжич стає киянином і проживає у Пущі-Водиці. Батько Олега, широко відомий український письменник та поет Олександр Кандиба (Олександр Олесь), у часи Української національної революції 1917-1921 років виконував важливі урядові та державні завдання. У 1918 році він був направлений до Європи у якості аташе із культури УНР в Угорщині. Додому Олександр Олесь більше не повернувся., а сім’я воз’єдналася аж у 1923-му році, коли Олег Ольжич із матір’ю переїхав за кордон до Чехословаччини, де на той час жив батько.

Чому у Житомирі забули про Олега Ольжича?
  Яку заробітну плату отримує

Будинок у Житомирі, у якому народився і жив у 1907-1909 роках Олег Ольжич. Зруйнований у 2001-му році.

Вдруге Олег Ольжич повернеться у місто свого народження і раннього дитинства аж у липні 1941-го року. Звідси у вересні 1941-го переїхав до Києва.

Працював у складі похідних груп ОУН на теренах центральної та східної України. Займався редакторською і видавничою роботою, редагував власноруч написані наукові статті із археології. У травні 1944 року у Львові, де Олег Ольжич перебував на нелегальному становищі, його заарештувало гестапо. За кілька днів його відправили до Берліна, звідтіля у концтабір Заксенгаузен. Тут 10 червня 1944 року він і помирає від тортур.

У Житомирі день народження, як день памяті Олега Ольжича, розпочали відзначати на початку 90-х років минулого століття. Спочатку у Житомирі ледь не щороку влаштовували вечори пам’яті. Неодноразово у нашому місті відбувалися наукові конференції з питань творчого та наукового доробку Олега Ольжича.

Згодом постало питання про створення пам’ятника Олегові Ольжичу. Після кількох років, які пішли на обговорення та виготовлення проекту такого пам’ятника, його було створено, а затим і встановлено у одному із житомирських скверів на розі вулиць Ольжича та Перемоги.

  Британська поліція попередила вбивство 7-річного принца Джорджа, зловмисники за ґратами

Сьогодні ім’я Олега Ольжича дуже поширене у Житомирі. Його іменем названі не лише вулиця та сквер, але й Житомирська обласна наукова бібліотека.

Ми невипадково згадали про дату народження Олега Ольжича саме 8 липня. Як правило влада і громадські організації міста Житомира щороку відзначають день пам’яті великого патріота України 21 липня. Однак вшанування пам’яті поета, науковця та громадського діяча зазвичай проходить в останні роки за стандартною і кимось запровадженою схемою: мітинг біля пам’ятника і покладання квітів.

Насправді Олег Ольжич достойний і заслуговує більш масованого вшанування. Адже про нього встигли написати чимало дослідницьких монографій, а відомий український поет Леонід Череватенко став автором першого сценарію, за яким було створено кінотрилогію «Я камінь з Божої пращі»: («Ольжич», (1996-й рік); «Доба, жорстока, як вовчиця» (2000) і « Невідомий воїн « (2000).

Чому у Житомирі забули про Олега Ольжича?

Олег Ольжич – фото із епіграфом

У Житомирі творча група під керівництвом головного режисера Житомирського музично-драматичного театру Петра Авраменка два роки тому також створила відеофільм про життя Олега Ольжича. Увесь цей доробок варто використовувати у якості наочного матеріалу під час заходів із вшанування пам’яті справжнього українського лицаря, житомирянина Олега Ольжича. Житомир повинен і гідний не лише згадувати про Олега Ольжича, але й читати його твори, наукові дослідження. Зрештою , Житомир має змогу і бачити Олега Ольжича з кіноекрану. Часу, аби підготувати матеріал для вшанування нашого славетного земляка поки що вистачає. Але – поспішати треба!

Джерело статті: Житомир-Онлайн