Десь три місяці тому під торгівельним центром “Дастор” у Житомирі з’явився незнайомий житомирянам жебрак – молодий хлопець чи чоловік високого зросту, глухонімий.

Хтось добре і креативно підготував професійного жебрака до “роботи” – він мав табличку з написом “Хочу есть – помогите на хлеб” та 4-ма фотками іконок. Житомиряни щедро реагували на творчість – гроші раз у раз кидали у коробку жебракові.

Через якийсь час цього жебрака замінив інших глухонімий. Не знаю, жебрак був на заслуженому відпочинку чи працював на іншому робочому місці в іншій області, але днях він знову повернувся на своє робоче місце (чи його “повернули”).

Але табличка його явно застаріла. Так за три місяці жебрак і не наївся? Чи то житомиряни такі жадібні, чи то немає на більше фантазії в організаторів жебрацького бізнесу?