ІРИНА ДЯЧУК: «Те , що відкладали на потім, треба швидко наздоганяти»

ІРИНА ДЯЧУК:  «Те , що відкладали на потім, треба  швидко наздоганяти»

ІРИНА ДЯЧУК: «Те , що відкладали на потім, треба швидко наздоганяти»

Сьогодні, 12:01

Зовсім недавно, трохи більше місяця тому, Ірину Дячук вітали із славною подією для усієї Житомирщини – присвоєнням музею космонавтики імені Сергія Корольова статусу Національного. Сьогодні про директорку цього музею Ірину Дмитрівну Дячук вже більше говорять, як про кандидата у депутати Житомирської обласної ради. Причому і однозначно – як про бажаного кандидата. Це ж не секрет, що вже багато років до складу Житомирської обласної ради не потрапляло жодного директора музею чи представника іншої творчої професії. Адже Житомирщина – це ж не лише карєри чи ліси, а тому ситуація, коли каменярі та лісники завжди прагнуть потрапити у депутати із усіх сил не може вважатися нормальною. Однак, як зазвичай прийнято, у кандидатів завжди запитують про їх плани, якщо вони все ж таки потраплять до складу органу місцевого самоврядування.

ІРИНА ДЯЧУК:  «Те , що відкладали на потім, треба  швидко наздоганяти»

– Якщо виборці все ж таки висловлять мені довіру, як представнику музейної установи, стати ще й депутатом Житомирської обласної ради, я вже знаю, чим буду займатися, – говорить Ірина Дячук. – Найпершим чином, докладу усіх зусиль, аби Житомирщина якнайшвидше отримала Програму розвитку галузі культури хоча б років на 8-10. Це надзвичайно важливо і відсутність такого документа, як плану конкретних дій, неабияк вбиває галузь культури області. На жаль, це стосується не лише музеїв, але й усієї галузі культури. Адже, чого гріха таїти, до культури, як до сфери діяльності, що не приносить швидких і миттєвих грошових доходів, вже давно ставляться, як до третьорядної справи. Із цим треба завершувати. Не буду говорити і не хочу виголошувати високопарних слів, однак ми маємо за наступних п’ять років надолужити те, чого не робили десятиліттями.

  МОЗ презентувало чотири сценарію розвитку ситуації в Україні з COVID-19

– Але ж і галузь культури нині – це ж , все таки, не та сфера клубно-кіношного обслуговування населення більшості районів Житомирщини, як це було років тридцять тому. За той час, коли наша влада відклала турботу про культуру «на потім», відбулося чимало змін. І , на жаль, лише у гірший бік..

– Про це можна говорити, як завгодно довго. Бо втрати, як ви зазначили, шалені. І саме тому розпочинати треба із програми. Виставити пріоритети. Але, не доведи Боже, що культуру і мистецтво знову будуть фінансувати за залишковим принципом. Тоді можна ще років двадцять розробляти програми. А у нас на це немає часу. На програму – максимум – півроку!

– Очолюваний Вами Національний музей космонавтики імені С.П.Корольова має бути в авангарді такого процесу модернізації культурно-мистецького розвитку Полісся.

– Я би не надавала такого культового чи надмірно епатажного звучання роботі нашого музею. Хоча звання «Національний» дуже важливе і, я вважаю, вистраждане усіма людьми, причетними до створення та народження музею космонавтики .Але музей космонавтики – це одне, а музеї Житомирщини – це трохи інші масштаби. Все має розвиватися у комплексі. Знову ж таки, важливо, аби усі музейні ресурси нашої області змогли запрацювати на сучасному рівні також якомога швидше. Тут важливо подбати про такий напрям розвитку і популяризації мистецтва Житомирщини, як туризм та краєзнавство. Це, на мій погляд, той наріжний камінь, який допоможе нашій галузі культури вийти на рівень європейського світосприйняття. Популяризація культурних надбань, увага до розвитку музейної справи – це фактично той важіль, який має здолати тенденцію дегуманізації суспільного життя, яку ми спостерігаємо не одне десятиліття. Причому, спостерігаємо і нічого не робимо. Але мусимо зупинитися у такому пасивному спокої.

  Гарячі лаваші на Житньому ринку у Житомирі. ФОТО

Мусимо розпочинати Відродження. Знову, як і колись. Зауважу, що ці завдання я ставлю перед собою, як людина, причетна до духовної сфери життя нашого суспільства. Стану депутатом, чи ні – питання навіть не в цьому. Хоча статус депутата обласної ради цьому має сприяти. Якщо мені випаде така честь, я готова працювати у такому статусі не покладаючи рук.

Автор статті: Записав Віктор Герант