ТО ХТО Ж , ЗРЕШТОЮ , ПРОВАЛИВ НА ЖИТОМИРЩИНІ « ЛЕСИН ЮВІЛЕЙ»?

 ТО ХТО Ж , ЗРЕШТОЮ , ПРОВАЛИВ  НА ЖИТОМИРЩИНІ « ЛЕСИН ЮВІЛЕЙ»?

ТО ХТО Ж , ЗРЕШТОЮ , ПРОВАЛИВ НА ЖИТОМИРЩИНІ « ЛЕСИН ЮВІЛЕЙ»?

Сьогодні, 11:18

Надворі лютий 2021-го, а це означає, що вже у цьому місяці Україна розпочне відзначати 150-річчя від часу народження своєї геніальної доньки – Лесі Українки. Три дні тому Президент України Володимир Зеленський своїм Указом нагадав суспільству і владі, що «Лесин ювілей» має бути відзначений на загальнонаціональному рівні. Варто нагадати, що в Україну на урочистості з нагоди 150-річчя Лесі Українки прагнуть приїхати делегації із Італії, Грузії, Болгарії, Білорусі. Лесю Українку знали багато її сучасників у різних куточках світу, отож її ювілей внесений до календаря ЮНЕСКО на 2021-й рік зовсім неспроста.

Говорили, балакали, а працювати не розпочинали

Втім, підготовку до 150-річчя від дня народження Лариси Петрівни Косач – Квітки в Україні розпочали ще три роки тому. Саме тоді, 8 лютого 2018 року, Верховна Рада України ухвалила відповідну Постанову, а вже за півтора місяці Кабмін України утворив організаційний комітет. Щоправда, якщо казати про часи, коли в Україні готувався «Лесин ювілей», то вони були дуже несприятливі для послідовного, системного і концептуального впровадження певного комплексу заходів. Скажемо так: 2019-й рік, коли варто було братися за реальний процес підготовки до ювілейних заходів, в Україні відбулися президентські та парламентські вибори, а після них розпочалося масштабне перезавантаження влади. І так вийшло, що на Житомирщині, наприклад, організаційний комітет , який мав опікуватися підготовкою до 150-річного ювілею Лесі Українки, було створено майже через два роки після вище згаданої Постанови Верховної Ради. Але 9 січня 2020-го року такий комітет було утворено, на чолі якого постав цілий тріумвірат керівників: голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко, голова Житомирської облради Володимир Ширма і мер Житомира Сергій Сухомлин. Звісно, основний тягар чорнової роботи з підготовки до ювілею Лесі Українки мала взяти на себе виконавча гілка влади, а якщо конкретно – департамент культури, спорту, молоді та туризм Житомирської ОДА. Тут якраз варто було б зауважити , що колишнє управління культури і туризму Житомирської ОДА, яке ще у 2018-2019 роках мало б хоча б концептуально підготуватися до ювілейних заходів з нагоди «Лесиного ювілею», чогось конкретного після себе не залишило. Ну, а створений наприкінці 2019 –го року департамент культури, молоді та туризму лише у березні 2020-го року дочекався свого керівника (Максима Обшту), але так нічого конкретного у плані підготовки до знакового ювілею робити не розпочав. Знову ж таки,слід зауважити, а можливо й підкреслити чи наголосити, що у середовищі Житомирської ОДА досі немає чітко окресленого «зама» губернатора із гуманітарних питань, а тому сьогодні питати із конкретної посадової особи якось і не доводиться. Ось такий, вище окреслений КОМПЛЕКС ОБСТАВИН і призвів до того, що комплекс заходів з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки на Житомирщині був ганебно провалений. І не варто було чекати засідання депутатської комісії Житомирської облради із гуманітарних питань від 12 січня 2021-го року, яка ще раз переконалася, що департамент культури , молоді, спорту і «ще там чогось» не зробив і десятої частки із раніше передбачених заходів. На комісії йшлося про гострий дефіцит фінансових коштів, які були потрібні на облаштування території навколо літературно-меморіального музею Лесі Українки у м. Новограді- Волинському. Зрештою, у ході підготовки до ювілею докорінно мав змінитися і сам музей, який повинен був стати осердям і епіцентром ювілейних заходів на Житомирщині. Але знову ж таки – не знайшлося для цього грошей у бюджеті Житомирської області, а Державний бюджет був зайнятий у 2020-му році іншими проблемами. У підсумку, усі мовчали, чогось чекали і на щось сподівалися. Ні депутати Житомирської обласної ради (ми дуже сподівалися на депутатів від «Свободи» та «Самопомочі»), ні музейні фахівці із обласного краєзнавчого музею, ні ГРОМАДСЬКІСТЬ Житомирщини (агов, товариство «Просвіта»!) жодного разу не кликали, незверталися, не били на сполох. Житомирщина ніби потонула у мороцігнітючого сну забуття і зневагидо пам’яті Лесі Українки. До бід із кадровим складом оргкомітету (двоє його членів В.В.Ширма і С.І.Сухомлин у 2020-му році більше думали про місцеві вибори, аніж про підготовку до «Лесиного ювілею») додалися проблеми із владою у Новограді-Волинському. Древній Звягель, де 150 років тому народилася Лариса Косач, у 2019 – 2020 рр . переживав дуже складний період сирітства на владному олімпі. Тепер вже колишній мер Новограда- Волинського В.Л.Весельський майже рік прощався із кріслом мера. Звісно, у такій обстановці, йому було не до того, щоб подумати і клопотатися про якийсь там музей.

А волиняки на цей раз втерли носа полісянам!
  Капитолий: первая кровь. Как сторонники Трампа штурмовали Конгресс и что дальше ждет США. 6 главных вопросов

Житомирщина виглядає дуже слабко і мабуть таки, що ганебно на фоні приготувань до 150-річчя від дня народження Лесі Українки, які відбувалися у Волинській області. Якщо в Україні певний час тривали дискусії щодо того, де найбільше вшановують Лесю Українку, то тепер питання. як то кажуть, зняте. Луцьк, Ковель і село Колодяжне, Волинський державний університет імені Лесі Українки відтепер по праву вважаються епіцентром підготовки «Лесиного ювілею». Так, після вище означеної Постанови Верховної Ради України, після утвореного Кабміном Всеукраїнського Оргкомітету у Луцьку не стали чекати на допомогу зі столиці. Наприклад, у серпні-вересні 2020-го року Волинська обласна рада ухвалила регіональну програму із підготовки до 150-річчя від дня народження Л.П.Косач-Квітки. Кошторис програми – 26 мільйонів гривень. Житомиряни не спромоглися навіть на половину (та що там – хоча б на третину) таких коштів. У Луцьку відбудеться грандіозна науково –практична конференція, приурочена до 150-річчя «Лесиного ювілею» за участі міжнародного наукового представництва. У Луцьку підготовлено повне академічне видання творів Лесі Українки, яке востаннє видавалося 50 років тому. А якщо бути точним – воно не видавалося ніколи, оскільки комуністичні вожді і Радянська влада згадали про Лесю Українку лише наприкінці 50-х років минулого століття. Вже сьогодні зрозуміло: якщо до України приїдуть гості із –за кордону (діаспора точно приїде), то епіцентром їхнього паломництва стане Луцьк і село Колодяжне Ковельського району. Хоча насправді (враховуючи близькість до столичного Києва) свою найріднішу спорідненість із Ларисою Косач мала б продемонструвати саме Житомирщина. І не лише Новоград – Волинський, який має в активі чудовий памятник Лесі Українки у самісінському центрі міста і у пасиві – потужні і досі нереалізовані плани модернізації музейного простору Лесі Українки. Житомир, маючи потужний культурологічний, артистично- творчий потенціал, міг (і напевно, що ще може) стати потужним генератором збереження та плекання памяті про геніальну доньку українського народу. Про найвидатнішу Полісянку, яка стала символом досі незбагненої мужності, самовідданості і любові до життя.

  Как ЖЭКи обманывают жильцов: ТОП-5 самых распространенных схем

На завершення хотілося б висловити сподівання, що «Лесин ювілей», який не обмежиться лише 25 лютого 2021 року, а буде втілений у «рік Лесі Українки», все ж таки стане і на Житомирщині святом українства, роком гідного вшанування пам’яті і досі не сповна осмисленої творчості нашої землячки Лесі Українки. І не забуваємо її слова «Пора до праці, браття!»

 ТО ХТО Ж , ЗРЕШТОЮ , ПРОВАЛИВ  НА ЖИТОМИРЩИНІ « ЛЕСИН ЮВІЛЕЙ»?
Автор статті: Сидір Ковпак