Олег Маліновський: “Скільки ще можна таке терпіти?”

Олег Маліновський: "Скільки ще можна таке терпіти?"

Олег Маліновський: “Скільки ще можна таке терпіти?”

Сьогодні, 15:34

На мітинг до стін Житомирської обласної адміністрації 3 березня 2021 року прийшло біля шести сотень підприємців. Хто одразу зі своїх «робочих» місць ,хто- з дому, але всі підприємці обласного центру буквально приголомшені звісткою про «червону зону», про надзвичайні заходи і про закриття більшості торгових «точок», установ громадського харчування і т.п. На майдані біля памятника С.П.Корольову зустріли відомого у Житомирі підприємця, активіста , у минулому – депутата міської ради Олега Малиновського. Розговорилися про акцію, яка зібрала під стінами ОДА давно небачену у Житомирі кількість людей.

Олег Маліновський: "Скільки ще можна таке терпіти?"

– Зрозуміти людей можна і було б дивно, якби ніхто не вийшов із обуренням від того, що сталося. Адже, що не кажіть, але звістка про негайне закриття і обмеження підприємницької діяльності, стала приголомшливою новиною для більшості підприємців, – каже Олег Малиновський. – Ще не всі відійшли від наслідків січневого локдауну, чимало людей сподівались на торгівельний «сплеск» , який традиційно притаманний для початку березня, аж тут тобі на – «червона зона»! Народ зібрався під обід, люди вимагали зустрічі із губернатором, бо хтось чи щось мав би сказати: що робити, як бути, скільки ще можна таке терпіти? За дві години до людей, які мужньо і терпляче стояли під стінами обласної адміністрації, вийшли губернатор Віталій Бунечко і мер Житомира Сергій Сухомлин. Розмова у форматі мітингу тривала недовго, бо всі погодилися, що треба сідати за стіл перемовин. Для цього тут же сформована делегація від імені підприємців Житомира і п’ятеро осіб пішли до кабінету губернатора. Трохи більше години тривала нарада у Віталія Бунечка за участі мера Житомира. Проте, коли наші представники вийшли із приміщення обласної адміністрації, то ніхто чогось певного чи консолідованого сказати не міг. Дивно, але й очільник обласної влади, і мер Житомира, також не змогли заспокоїти людей. Люди так і залишилися на самоті зі своїми думками, намірами. Найгірше те, що люди залишилися зі своїми проблемами.

  В житомирську лікарню придбають сучасний мамограф

– Як розвиватимуться події у найближчий час?

Олег Маліновський: "Скільки ще можна таке терпіти?"

– Важко сказати. Взагалі ніхто не міг у страшному сні передбачити, що ці карантини, локдауни, червоні та інші «зони» будуть лавинами набігати одна за одною. Минув рік з часу поширення цієї страшної хвороби, а влада так і не навчилася діяти так, щоб хоча б чимось допомагати, сприяти і пом’якшувати страшні наслідки коронавірусу для економічної, господарської та підприємницької діяльності. Наші чиновники, наше керівництво (яке б ми не взяли) не може зрозуміти, що усі запаси чи резерви у підприємців вже давно закінчилися. Ну, а щодо протестів, то вони будуть лише радикалізовуватися. Бо ж як інакше: економіка стоїть, підприємництво та бізнес – на грані зупинки. А чиновники у будь-якому відомстві сидять і роблять вигляд, що вони працюють, що без них – ніяк. Але ж скільки так можна? Люди прекрасно розуміють, що такий шлях – то дорога у безодню, на краю якої ми вже давно стоїмо. У мене немає ніякого сумніву у тому, що всі ці кризи і надзвичайні ситуації – наполовину рукотворні і багато чого можна виправити на краще. Але, як кажуть, було б бажання і воля. Ну, а ще один урок мітингу від 3 березня – підприємцям вкрай необхідно єднатися і навчатися консолідовано формувати свої вимоги чи хоча б єдину точку зору, на яку зважала б влада. Адже минулої середи було видно, що наші делегати, які провели перемовини із керівництвом Житомирської ОДА і мером Житомира, вийшли без чітких уявлень і сказати щось конкретне своїм колегам так і не змогли. Ось і маємо ситуацію, коли кожен підприємець діє сьогодні на свій страх і ризик. Хоча я особисто сподіваюсь, що влада дасть певні вказівки для контролерів та всіляких мініципальних інспекторів, аби ті не лютували під час обходів. Бо, що не кажіть, але ж лютий вже скінчився, а надмірний контроль у нинішніх умовах може призвести до зовсім протилежних наслідків.