Хто керуватиме Житомирською областю, коли президентом стане Кличко?

Хто керуватиме Житомирською областю, коли президентом стане Кличко?

Хто керуватиме Житомирською областю, коли президентом стане Кличко?

Сьогодні, 12:04

Ситуація у суспільно-політичному житті України виглядає дуже невтішно, хоча., якщо відверто, то саме життя у багатьох сферах, напрямках, сегментах чи аспектах, сьогодні в Україні ледь животіє. Пояснення всім зрозуміле: коронавірус із кількома його хвилями повністю змінив наш щоденний побут, розхитав давно усталені звички та правила і взагалі – поставив перед нашим майбутнім потужний знак запитання.

Хто керуватиме Житомирською областю, коли президентом стане Кличко?

Але, попри все, життя триває. Хоча й поступово, хоча й ціною великих ( найпершим чином, економічних) втрат, але ми все ж таки звикаємо до найсумніших висновків, ніким не передбачених змін і зовсім непрогнозованого найближчого майбутнього. Ми звикаємо до того, що нам дедалі більше брешуть, ми більше сподіваємось на когось, ніж на себе, ми опускаємо руки і тупо чекаємо.

Між тим, Україна й надалі залишається країною, навколо якої невпинно «ламаються списи» великої політики. Якщо точніше – геополітики. Затиснута у лещата зростаючого протистояння між колективним Заходом і Росією, Україна запрограмована на важкий, а можливо й трагічно-драматичний шлях вже не розвитку, але хоча б існування чи самозбереження.

Хто керуватиме Житомирською областю, коли президентом стане Кличко?

На жаль, керівна верхівка нашої держави, все очевидніше відстає від будь-яких завдань і викликів, які сплелися у гігантський кризовий клубок. Те, що від України втомилися найбільші і найвпливовіші політики світу, ми чули неодноразово, але сьогодні все очевиднішим стає інший висновок: від керманичів, яких називають елітою держави, вже втомився український народ. Українці поки що так і не стали нацією у політичному розумінні і значенні цього терміну, однак це аж ніяк не означає, що люди, які тут живуть, згідні бути лише об’єктом для державотворчого експерименту. Українці неодноразово доводили, що спроможні бути субєктом політики найглобальнішого рівня. Однак це , знову ж таки, не виключає, а ще більше зміцнює і посилює нашу залежність від світових реалій, від держав «сімки» чи «двадцятки», від розкладу сил на шахівниці світової політики.

Що нам світить у найближчий час?

Поряд із проблемами боротьби чи хоча б «нейтралізації» згубного впливу наслідків і хвиль COVID-19, Україна приречена на потужні політичні зміни. Не секрет, у суспільстві, яке ще притомне і здатне на супротив, яке не просто очікує на зміни, але й спроможне їх наближати чи пришвидшувати, є вже чітко запрограмований і вмонтований у суспільну свідомість сигнал про вибори восени 2021 року. Спочатку мова йшла про вибори нового складу парламенту України, оскільки нинішня Верховна Рада непрогнозовано і неочікувано швидко почала бути найбільшим елементом дестабілізації в українському суспільстві. Прикладів – тьма і вони лише множаться ледь не щодня все новими і все брутальнішими скандалами . Однак не менш ймовірним у перспективі осені 2021-го року є варіант проведення дочасних виборів Президента України. Знову ж таки, необхідність такої «процедури» відчувають усі гравці внутрішньополітичного життя в Україні, але потребу у перезавантаженні керівної «верхівки» України споріднено відчуває і міжнародно – глобальний світ. Адже не лише в Україні, а ще більшою мірою, поза нею, усім зрозуміло, що нинішній владний «конгломерат» в Україні абсолютно яловий і неспроможний вирішити жодну із проблем, яка дошкуляє не лише українцям, але й світовому товариству. Тому ситуацію треба терміново виправляти і змінювати.

  У Житомирі перекривають дах одного з корпусів військового госпіталю. ФОТО

Найпершим чином починати треба звідти, де в Україні поки що вирішуються найголовніші і найбільші проблеми. Тобто, із виборів Президента. Аби довго не блукати у пошуках можливих претендентів, які здатні стати КАНДИДАТАМИ на найвищу в Україні посаду, слід зважати на вже звичний, трохи сумний, але все ж таки, реальний вплив міжнародного фактора. Тобто, йдеться про те, кого нам порадять, або , іншими словами, хто вигідний для того чи іншого закордонного «обкому». Про впливи та «хотєлки» Кремля в Україні сьогодні навіть не прийнято згадувати. Вони є, про них не варто забувати, але їх вплив на Україну у десятки (якщо не в сотні) разів менший, ніж це було десять чи двадцять років тому. Але думка «обкому» у Вашингтоні важить для України куди більше, ніж навіть реальні рейтинги політиків всередині країни. Скажімо так: якщо претендент отримує підтримку Заходу ( здебільшого і в основному США), то це однозначно додає йому потужних шансів на перемогу.

Хто керуватиме Житомирською областю, коли президентом стане Кличко?

Знову ж таки, візьмемося за конкретику і назвемо можливі прізвища ймовірних кандидатів на посаду Президента України у зримому майбутті. Якщо називати прізвища із топового «ряду» рейтингів українських політиків, то наприклад, лише Юрій Бойко, який займає чи то третю чи четверту позицію у соціологічних дослідженнях початку 2021 року, може вважатися претендентом, якого сприймає чи може сприйняти кремлівський «обком». Звісно ж, Бойко абсолютно не сприйнятний колективним Заходом. На Заході, якщо точніше – у Вашингтоні, не бачать на посаді Президента України ні Порошенка, ні Тимошенка, і навіть не Смешка, хоча якраз постать колишнього військового аташе України у США там відома найкраще. США, як і весь «колективний Захід», не бачить на президентському «троні» в Україні і Володимира Зеленського. І нині це – вже доконаний висновок. Однак у Вашингтоні не дуже хочуть отримати в Україні разючі зміни на вулиці Банковій. Як не дивно, але «обком» у Вашингтоні найбільше уваги приділяє ще одному «вихованцю» колективного Заходу – Віталію Кличку. Нинішній мер української столиці якраз зараз перебуває у сприятливому для походу на президентські вибори стані. І його вік, і отриманий ним досвід, і відсутність гучних (а головне – ганебних) скандалів у його біографії – все це у «комплексі» сприяє тому, що саме на Віталія Кличка можуть зробити найбільшу (основну) ставку у поки що найголовнішому «обкомі» світової політики.

  У Новограді-Волинському військовослужбовець, якого розшукувала поліція, сам прийшов до частини

Кличко – це не «ЗЕ» і точно – не авантюра!


Варто зауважити, що розрахунок чи «ставка» на Кличка нітрохи не схожа на аферу чи авантюру, яких у своїх зовнішньополітичних схемах та розрахунках вашингтонський «обком» зазвичай старається не допускати. Йдеться насамперед про потужну команду випробуваних і ще перспективних політиків, яку суто номінально очолить нинішній мер Києва. Якщо розпочати із переліку прізвищ, то тут не варто забувати про постаті Віталія Ковальчука, який розпочинав ходу у «велику» українську політику якраз із Віталієм Кличко. Не забуваймо і про Дмитра Шимківа чи Костянтина Єлісєєва, які працювали у команді Президента Порошенка, але до його оточення не мали жодного стосунку. На Заході вміють помічати людей, а тим паче – безпомилково і адекватно оцінювати їх потенціал. У цьому стосунку майбутня «команда Кличка» може запросто дати фору будь-яким іншим «командам», які є і можливо ще з’являться в « орбітах» українських політиків-важковаговиків.

Хто керуватиме Житомирською областю, коли президентом стане Кличко?

Тепер – про ще один аспект, який зазвичай виявляється слабким місцем у «командах» колишніх і теперішнього Президента України. Йдеться про регіональні «команди» виконавців, які зможуть втілювати «лінію» глави держави. На Житомирщині, наприклад, у Віталія Кличка є декілька постатей, які , без сумніву, будуть задіяні у його «президентському поході», наприклад восени 2021-го чи навіть трохи пізніше. Найпершим чином, це Рустам Раупов, який сьогодні особливим блиском у політиці навіть регіонального масштабу не відзначається, але жодних сумнівів у тому, що за першим покликом свого друга і УДАРно- партійного «шефа», Рустам Бурханович з’явиться на Житомирщині і розпочне тут бурхливу діяльність, ні у кого немає. Щодо найближчих його соратників, то серед них безумовно виявиться постать Ярослава Лагути, який нині очолює адміністрацію Дарницького району м. Києва. Безумовно, нинішній Ярослав Миколайович Лагута і Ярослав Лагута, наприклад, 2010 чи 2012 років, це зовсім різні речі, але вплив дуету « Раупов –Лагута» на Житомирщині може бути дуже дієвим. Аби продовжити тему команди Віталія Кличка на Житомирщині, не варто забувати і про залишки колишнього УКРОПу, які сьогодні перебувають у «формі» партії «За майбутнє», хоча майбутнього у ній вже зараз ніхто не бачить. Не важко передбачити, що, як тільки кандидатура Віталія Кличка отримає остаточне «добро» у заокеанському «обкомі», на Житомирщині до складу « команди Кличка» виникне якщо не три, то точно дві черги. Стосовно напливу бажаючих і конкретних персоналій опинитися поряд із Кличко, говорити зарано і навіть безглуздо, але шансів сформувати більш-менш кваліфіковану виконавчу владну вертикаль у Віталія Кличка вже у ранзі Президента України буде чи не найбільше. Адже при формуванні армії професіоналів найважливіша річ – команда рекрутів, які добиратимуть виконавців і відсіюватимуть пил із «нових облич», більшість із яких вже сьогодні виявилися безнадійно забрудненими.