10 фактів про автора безсмертної «Червоної рути» Володимира Івасюка

10 фактів про автора безсмертної «Червоної рути» Володимира Івасюка

10 фактів про автора безсмертної «Червоної рути» Володимира Івасюка

Сьогодні, 00:15

4 березня 1949 року в Кіцмані Чернівецької області в сім’ї вчителів Михайла та Софії Івасюків народився відомий композитор, автор безсмертної «Червоної рути» Володимир Івасюк.

1. Хлопчика назвали Володимиром – на честь батькових улюблених поетів Сосюри та Самійленка.

2. Змалечку він тягнувся до музики, у три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.

3. Володимирові Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він із друзями гуляли парком, хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. Коли спробували зняти, то незакріплена скульптура упала із постаменту й розбилася. Усі потрапили до міліції, відкрили «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії СРСР та суспільствознавства.

Інакше описує цю історію Михайло Івасюк, батько Володимира. Десятикласників було не троє, а п’ятеро, крім згаданої трійці, ще дві дівчини. Купили пляшку вина, відкоркували в міському сквері, біля погруддя Леніна. Хтось із хлопців (але не Івасюк) «почав героїжитися перед дівчатами» і сказав, що залізе на п’єдестал.

Отже, «герой» поліз на п’єдестал, а Володимир вирішив його звідти стягти. Хлопець, втративши рівновагу, схопився за погруддя і… полетів на землю разом із ним. Від бюста відколовся шматок. Дівчат «відмазав» батько однієї з них, працівник місцевого військкомату. А на хлопців відкрили справу.

  Левам – надмірна вимогливість, Скорпіонам – очищення: гороскоп на 6 вересня

І в школі, і в місті – шок. Адже у класі Івасюк вважався найкращим учнем, йшов на золоту медаль. А в місті його знали як очільника музичного гурту «Буковинка» при Будинку культури.
Знали також, що він молодий композитор, за пів року перед цим, у грудні 1965-го, його дебютні пісні «Колискова» (на слова батька) і «У двадцять літ» дістали премію на обласному конкурсі. А тепер, виходить, Івасюк – хуліган.
Та все ж таки ситуацію вдалося якось залагодити. Випускні іспити Володимир склав на відмінно, крім історії – поставили четвірку. Також одержав четвірку за поведінку.

4. Влітку того ж 1966-го Володимир Івасюк успішно склав вступні іспити до Чернівецького медінституту, але його не зарахували через оту історію з погруддям. Лише наступного року, після поновлення в комсомолі, став студентом Чернівецького медичного.

5. Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це, пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах у СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.

  У Новоград-Волинському планують відремонтувати музей Лесі Українки

6. У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.

7. У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.

8. Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісні завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звернувся до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос Івасюкових пісень.

9. Про обставини його зникнення у Львові 24 квітня написали чимало. Того дня він зранку пішов до консерваторії, де навчався на 4-му курсі, приблизно о першій годині зайшов додому за нотами, сказав мамі, що повернеться за годину, і пішов. Більше його живим ніхто не бачив.

10. 18 травня під час навчань військових радистів у Брюховецькому лісі (неподалік Львова) солдат випадково побачив тіло Івасюка, підвішене до гілки дерева. 22 травня автора «Червоної рути» ховали на Личаківському цвинтарі. У похороні взяли участь приблизно 10 000 людей. у той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. У газетах заборонили друкувати некрологи й співчуття рідним Івасюка. У день похорону саме на цей час скрізь призначили комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.

  На сесіі облради житомирський центр крові хотіли віддати в "приватні руки", депутати обурились

Могилу відвідували щодня сотні шанувальників. Це викликало лють у першого секретаря львівського обкому Віктора Добрика й секретаря з ідеології Дмитра Яремчука.

«Парткерівники В.Ф.Добрик і Д.А.Яремчук оголосили просто-таки війну львівській молоді, яка ходила на могилу композитора, – згадував батько Івасюка. – Нам розповідали, що кількох студентів виключили з вишів, а багатьом перестали платити стипендію. Відвідування могили Володі стало крамолою. Та на це ніхто не зважав. І щодня на тій могилі виростали гори квітів».

Тим часом у місті закружляли плітки, що смерть композитора – це не самогубство, а справа рук КДБ.

«Комітетчики» цілодобово стежили за могилою. Багатьох, хто поклав квіти, зупиняли біля виходу з цвинтаря люди «в цивільному» й просили пред’явити документи.

Протягом 11 років родині композитора не давали дозволу на встановлення надгробного пам’ятника. Ескізи не схвалив особисто перший секретар обкому Добрик. Батькам «порадили» обмежитися могильним каменем. Вони натомість встановили тимчасовий дерев’яний хрест. Його тричі підпалювали невідомі «доброзичливці», а обгорілі дошки розкидали по цвинтарю.