Які «гестапівці» закатували житомирських комуністів?

Які  «гестапівці»  закатували  житомирських комуністів?

Які «гестапівці» закатували житомирських комуністів?

Сьогодні, 16:09

Із наближенням середини липня, коли Верховна Рада України завершує свою чергову сесію, в Україні негласно оголошується літня політична відпустка Так було упродовж багатьох років і так мало б статися і тепер, але влітку 2021-го щось пішло не так. Адже якраз у липні нинішнього року багато партій розпочали активну підготовку до чогось такого, про що раніше не говорилося. І зокрема, у Житомирі партійні організації вже на початку липня проводять свої конференції і готуються до партійних з’їздів. Більше того, ряд партійних організацій якраз у липні 2021 –го року розпочинають значно активнішу роботу зі своїми активістами, депутатами. У Житомирі сплеск партійної активності супроводжується тим, що партії відкривають нові партійні офіси, громадські приймальні і т.п. Зазвичай такі події і така підготовка розпочинається напередодні потужних загальнонаціональних виборчих кампаній.

Які  «гестапівці»  закатували  житомирських комуністів?

Якщо взятися за перелік партійних структур, які останнім часом, різко активізували свою роботу, то тут на першому місці за рівнем «літньої» активності знаходяться партійці «Слуги народу». Вони відчувають спад популярності партії і (меншою мірою) Президента України В.О.Зеленського. а тому намагаються стримувати ці процеси. І саме зараз, у липні 2021-го, розпочалася розбудова мережі осередків партії «Слуга народу». Загалом, це унікальне явище навіть для України, коли « партія влади», що керує країною вже третій рік, починає створювати свої партійні структури на місцях лише зараз. Втім, насправді «слуги народу» лише зараз повторюють помилки своїх попередників, які також свого часу були при владі – НДП, СДПУ(О), «Нашої України», Партії регіонів чи Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Так звана «партія влади» по суті не знає , що їй робити. На практиці, у реальному щоденному житті , все зводиться до того, щоб призначати на посади своїх однопартійців. Звісно ж, все розпочинається, як і 25 років тому – кожен, хто прагне отримати керівну посаду чи «портфель» у владному кабінеті, має вступити до рядів партії влади. Колись, наприклад, у 1998-му році, цілий призов чиновників змушений був вступати до НДП. Потім, коли у Президента Кучми з’явилися нові партійні « стовпи», популярними ставали партійні квитки СДПУ(О) чи Демсоюзу. І так воно йшло аж до сьогодні. При цьому «партія влади» найчастіше абсолютно не розуміється на питаннях власне партійної роботи. Адже у момент, коли губернатор Віталій Бунечко відкриває амбулаторію чи передає у райони та громади автомобілі «швидкої допомоги», то тут партія – ні до чого. Партія повинна пропагувати, пояснювати «народу» лінію влади, Президента, парламентської більшості. «Слуги» від цього далекі, як чоботар від медицини.

Які  «гестапівці»  закатували  житомирських комуністів?
  У МОЗ назвали число учнів на самоізоляції

Але, що там «слуги народу»? Їм , як кажуть, простіше, бо вони при владі. Їх однопартійці сподіваються, пнуться і пруться, надіються на тепленьке владне крісло і т.п. У цьому, власне, й полягає суть і головна мета належності до «партії влади». Але значно більшу цікавість отримує питання про опозицію, про діяльність опозиційних партій, без яких нормальна і демократично цивілізована країна взагалі існувати не може. В Україні із цим – також проблема. В Україні просто відсутня класично опозиційна партійна схема. І найперше, що впадає в око, це відсутність в Україні лівої опозиції. Партії лівого спрямування (комуністичні, соціалістичні чи соціал-демократичні) в Україні фактично зникли. В принципі, не є таємницею, куди поділись колишні корифеї лівого «флангу» українського політикуму. Компартія , дискредитована вже в період української незалежності співпрацею із режимом Кучми, а потім із «братками» Януковича. Соціалісти на чолі із Морозом також «згоріли» на співпраці із режимом Януковича. Ну, а потім лівих політиків усіх разом доконала розгорнута після Майдану декомунізація. Як завжди, проведена абияк, у вигляді кампанії , із очевидними «перегинами» і т.п. Але, у підсумку і, як кажуть – у сухому залишку – лівих партій в Україні – наче й не було.

  У Любарському районі горіла суха трава: через сильний вітер вогонь наближався до лісу. ФОТО

У Житомирі, наприклад, про комуністів вже й не пам’ятають. Адже пам’ятника головному символу комуністичної епохи Ульянову –Лєніну знесли ще у 2014-му році. Із соціалістами житомиряни пов’язують лише величезний готельно-ресторанний комплекс «Гайки», збудований лідером Житомирської обласної організації Соціалістичної партії України Олександром Баранівським. Тим самим Баранівським, який водив взимку 2001-го року житомирян на Київ під час акції «Україна без Кучми». Потім, коли соціалісти увійшли до «помаранчевого табору», Олександр Баранівський був і нардепом України, і міністром сільського господарства. Як виявляється, працював головний соціаліст Житомирщини не задарма – настарався і на ресторан, і на готель, і на ще один майже ресторан по вулиці В.Бердичівській. Інші комуністи та соціалісти також не бідують. Навіть ті, котрі не збудували собі ресторанів чи готелів, «настаралися» у Житомирі і у інших місцях нашої області на заміські будиночки у два – три поверхи, або ж мають у власних активах іншу нерухомість та й живуть за нинішніми мірками непогано. Пенсіії отримують особливі, «За заслуги перед Україною».
А про старе, про боротьбу за права трудящих, сьогодні вже й не згадують. Лише 9 травня , на День перемоги, збирається у Житомирі сотня – друга людей під червоними знаменами, аби показати, що вони ще є. Стосовно молоді, то у її рядах комуністично – ленінські погляди зовсім непопулярні. Якщо точніше – про комунізм, соціалізм та інші «деталі» радянської доби нинішня молодь не знає вже зовсім нічого. Хіба що так, на рівні легенд і чудернацьких вибриків чи анекдотів про «соціалістичне змагання», про «п’ятирічку – за чотири роки», про льонарок (доярок) – ударниць комуністичної праці. Але і це вже – давно не в моді і про нього навряд чи ще згадають.

Які  «гестапівці»  закатували  житомирських комуністів?

Ось і вся історія про лівих політиків в Україні. По великому рахунку, їх немає. Люди вже не вірять хоча б комусь, хто зголошується захищати їх інтереси. До того ж, ні Соціалістична партія, ні «Союз лівих сил» , ні колишні комуністи сьогодні навіть не згадують про гноблення та утиски трудового народу з боку влади. Ні на мітингах протесту щодо підвищення тарифів на комунальні послуги, ні на акціях щодо погіршення соціального та побутового обслуговування населення лівих діячів та політиків немає. Тому й не дивно, що їх сьогодні не знають. Де там той колишній міністр –комуніст лісового господарства Микола Тимошенко , який сьогодні поки що залишається директором Житомирського агроколеджу? Кажуть, що сьогодні він дуже активно співпрацює із «слугами народу» ? Зрозуміло чому, бо обласна влада на чолі зі «слугами» забрала агроколедж під свою опіку і відтепер долю директора цього закладу будуть вирішувати на сесії Житомирської облради. Звісно, із комуністичними лозунгами та ідеологією лєнінізму на роботу сьогодні не беруть. Ну, а на маївки, на зустрічі із трудящими, що потерпають від злиднів, безробіття та від безгрошів’я , ліві політики, які у більшості своїй знаходяться у стані дуже поважного пенсійного віку, вже не ходять. Їм на життя, швидше за все, вистачає . Ну, а народ? Народ, якщо чесно, вже звик , що не лише ліві, а будь-які партії, які виринають , або ж утворюються в Україні, як то кажуть, « з нуля», працюють на кошти олігархів. Ну, й зрозуміло – захищають їх олігархічні інтереси. Стосовно лівих лозунгів про «землю- селянам, а фабрики – робітникам!», то вони нинішньому поколінню невідомі і незрозумілі. Адже селян , як працездатної і рушійної сили економіки України, вже давно немає. Із фабриками та заводами – взагалі немає запитань! Ну, а щодо прав та свобод трудящого народу, то це вже точно не про нас! Не про нинішню Україну!

Сидір Ковпак
  У Житомирі вже друга спроба визначити директора літературного музею завершилася нічим

Які  «гестапівці»  закатували  житомирських комуністів?