День незалежності в концтаборі злиднів?

День незалежності в концтаборі злиднів?

День незалежності в концтаборі злиднів?

Сьогодні, 11:09

До 30-ліття новітньої державної незалежності України залишилося менше місяця. Звісно, ювілейні заходи включно із парадами та салютами будуть обов’язковими атрибутами найбільшого державного свята Української держави. Однак для більшості українців настрій напередодні 24 серпня 2021 року буде зовсім несвятковим. У жодній сфері життя, у жодній галузі економіки України останнім часом- жодного оптимізму. Ну, а результат такої діяльності – постійно галопуючі ціни на всі товари та послуги, від зростання яких українці втомилися навіть суто психологічно. Зрозуміло, що у такій ситуації і в подібній обстановці , навіть найвидатніший чи «найкругліший» ювілей святом не назвеш.

Тим паче, що керівництво держави навіть приблизної уяви не має, як бути у такій ситуації, але головне не розуміє, як протидіяти можливій катастрофі вже найближчої зими. І справа не у тому, що американці із європейцями вкупі із росіянами пошили українців у статус найбільших європейських дурнів. Річ у тім, що українська влада не бачить іншого виходу із ситуації, аніж надалі «закручувати» економічні «гайки» у вигляді досі небачених податкових «лещат» та подальшого тарифного геноциду. Найгірше, що влада і всілякі «слуги народу» не розуміють елементарних речей. І найперша з них полягає у тому, що «різьба» по якій крутять і накручують «гайки» податково-тарифного тиску, може ось – ось зірватися. Щоправда , влада чітко розуміє, що «буйних» за роки, що минули після Євромайдану, в Україні значно поменшало. Тому й вожаків, здатних підняти народ на спротив, також не вистачає.

  На пивзаводі у Києві стався вибух, є поранені. ФОТО

Дивно, але напередодні 30-літнього ювілею Української державності в Україні відсутній як правий (націоналістичний) фланг політичних сил, так і «лівий» спектр політичної окраски. Комуністів та різнокольорових соціалістів розтрощили десятки років співпраці із всілякими владами, гарні посади і високі пенсійні гонорари їх поводирів. Піди й знайди зараз наступників Петра Симоненка чи Олександра Мороза, які встигли побувати і на посадах міністрів, і у складі всіляких Наглядових рад, де завжди було чим гарненько поживитися. Так само у ранзі блазнів української політики опинилися діячі правого (у тому числі й націоналістичного) спрямування. Прапор, герб, Гімн та декомунізація топоніміки у містах та селах України у супроводі гасла «Україна – понад усе!» – ось власне і весь перелік здобутків політиків та патріотів націоналістичного табору за 30 років державної незалежності. До речі, чимало із тих, хто став «записним патріотом у вишиванці», насправді встигли замурзатися по вуха у лайні політичної багнюки, якої в Україні завжди було вдосталь.

Ну, а народ? Без роботи і , звісно ж, без зарплат. Із мізерними, на рівні злиднів, пенсіями. Без медицини, яка опинилася у стані реформації розваленою на окремі сегменти, між якими снує розгублений і деморалізований український пацієнт. Орієнтація на Європу перетворила українців на потік біженців – емігрантів у пошуках заробітку, а кому пощастить – подальшого життя на чужині. Дуже швидко виявилося, що своєї землі в Україні для українців просто не залишилося. Натомість з’явився ринок землі, де українець не може нічого купити. Через відому причину – через безгрошів’я і злидні. За таких умов нові покоління українців ( ті, хто, МОЖЛИВО, відзначатиме 40-річчя незалежності України) будуть змушені чекати на появу грошовитих інвесторів, які скуповуватимуть українську землю. Сьогодні в середовищі громадян України панує думка, що територію держави елементарно зачищають для потреб інших народів, яким стає тісно і незатишно в куцих межах своєї історичної батьківщини. Звісно, найперший приклад – мешканці держави Ізраїль, які чудово знають можливості і принади українських земель, їх могутній ресурс і казкові багатства. Війна із Росією по суті довершила руйнацію залишків про колишнє «щасливе минуле». Шлях на північ до порозуміння із «старшим братом» хоча б до рівня рівноправного сусідства відтепер закритий надовго.

  У зоні проведення ООС загинув військовий з Житомирщини

Ось у такій обстановці Україна й відзначить свій 30-літній ювілей. Ще ніколи у новітні часи світової історії Українська держава не існувала і не поставала на такий тривалий час. Фактично – на цілу епоху, упродовж якої існували гарні передумови і можна було закласти підвалини для розвитку та процвітання загалом дуже потужної європейської нації. Але реальність зовсім інша – поки що у нас НІЧОГО не виходить! Ні вдома, ні, тим паче – на світовій арені. Поки що ми – у цілковитому офсайді! Тобто – поза грою. І що поробиш: сумно, тричі – сумно! Але поки що це – факт!

Сидір Ковпак

День незалежності в концтаборі злиднів?

Житомирське “Хімволокно”